дневник Київ таксі муж
Я занадто залежу від подружника(
От вчора у мене були трохи ватні ноги, коліна підкашувались, бо він злився на мене, матюкався. Я годину з дитиною проторчала у темряві в пром.зоні Києва неподалік великого ТЦ (про що я забула, бо зовсім не схоже було), бо не було світла і інтернета майже не було, щоб замовити таксі додому. А мене закинь навіть до ТЦ Арена сіті, я дороги не знайду, зуплутаюсь 😁😞 тож я йому позвонила і попросила замовити мені таксі, адресу приблизну назвала (ми відійшли від місця висадки на 2 будівлі, знайшли автобусну зупинку з лавкою, на яку не приходили автобуси). Тож… таксист не захотів нас шукати, ми його шукали, та по опису «за газелькой, біля скоройавто» не знайшли. Ще до таксиста звонив муж, тож я не могла дозвонитися 😁… муж плюнув, гаркнув щоб ми були на місці, і приїхав за нами. Гаплик. Звикла що з мобілкою і інтернетом легко можу собі пересуватися. Та я б сама вийшла на проспект якийсь, але з дитиною, яка зараз трохи хворіє, важкувато пішки. Поки оце все чекали вже світло увімкнули, і інтернет з’явився 😁 але чоловік вже виїхав.
Отаке я кошеня 😺
А вчора теж тусила з дитиною під сиренами, чекали, коли Розетка відкриється. Ну бо мене одну не відпускають! Маю оце швендятись з дитиною кашляючою в останню годину до закриття, бо вже закінчились таблетки для ппм, а на кухні нема горячої води цетралізованої, а бойлер не протягнули. Їбана столиця як завжди!