← All posts tagged Павлюк

amrok
цитаты Павлюк — Чого зразу придурок! — обурився Субота. — Хіба я неправду сказав? Тут усі такі! І кожного в оддєльності жалко. А як усі разом зібралися — хоп! — вийшло на рідкість гівняне селище! Знаєте, що всі кажуть про Христину? Шо простітутка. Поняли? Сама винувата, от шо кажуть. Мол, нормальних людей маніяк не займає. Знаєте, хто так розсуждає? Вівці! Вівці всіхда думають, що ріжуть самих паршивих.
amrok
цитаты Павлюк — Мені здається, так не можна, — Андрій знову спохмурнів.
— Як? Казати правду?
— Ні у що не вірити.
— А краще вірити в те, чого немає?
— Краще вірити, — переконано мовив Андрій. — Інакше якийсь середньовічний фаталізм виходить.
— Ну, знаєте… — гмикнув лікар. — Середньовічний… От якщо взяти монетку і підкинути… Решка — ваш виграш, орел — мій… І зіграти отак сто разів. Хто виграє?
— Та звідки ж мені знати.
— А я знаю. Буде плюс-мінус нічия. Якщо грати щодня, то за рік ми побачимо все одне і те ж: вічна нічия. Сьогодні у вас на один більше, завтра в мене, післязавтра порівну. Я в це не просто вірю, я знаю. І тому ніколи в житті не поставлю на гру в монетку нічого суттєвого. Якщо скажете, що це фаталізм, тоді я — фаталіст.
— Це теорія ймовірності.
— Точно! Я атеїст, і не варто вам на це ображатися. Весь мій медичний досвід показує, що віра — це те ж саме, що й порожні надії.
amrok
цитаты Павлюк — Так от, іронія в тому, — стиха продовжив Харитон, — що коли ви відчуваєте під язиком мідний присмак монети, всі ваші виправдання руйнуються! Ви розумієте ціну кожному вчинкові й усвідомлюєте, що зло, яке ви коїли, ніколи не було відносним, а ви чудово відали, що творили. Завжди. І ось тут вам стає по-справжньому страшно, хоч би як ви, Андрію Олександровичу, прикидалися атеїстом!
amrok
цитаты Павлюк — Мені здається, ви ускладнюєте, — мляво відповів Андрій, не надто бажаючи занурюватися в нову дискусію.
— Цілком можливо! Адже ви точно підмітили: людина — тварина. Помилка тільки в тому, що ви знімаєте з неї відповідальність. Але ж призначення великого мозку саме в цьому — в умінні відрізнити світло від темряви! А що ж людина? Використовує його з протилежною метою. — Харитон вишкірився, дивлячись у темряву вітрового скла. — Вона прекрасно пристосувала свій мозок, щоб створювати виправдання.
amrok
цитаты Павлюк — Тобто, все погане люди чинять через незнання?
— Не все, звісно! — Андрій замислився. — Особливо в наш час…
— Тоді чому? Ось розкажіть авторитетно: чому люди коять злочини?
Харитон викинув цигарку і негайно закурив іншу — так квапливо, наче боявся, що за цим заняттям може проґавити відповідь.
— Із різних причин, — Андрій спохмурнів, намагаючись укласти суть кримінальної психології у стислу відповідь. — Комусь не додали любові… У когось дитяча травма… Комусь не пояснили… Одне слово, це ціла наука.
— Але передусім люди погані чи хороші?
— Ні те, ні те, — впевнено мовив Андрій. — Передусім люди — тварини. А тварини, як ми знаємо, прагнуть жерти. Володіти самкою, домінувати у зграї… Виживати. Єдина відмінність людини — неймовірно великий мозок. Ото й усе. А те, що ми називаємо особистістю, духовністю, мораллю — це просто дуже великі лобні частки, — Андрій постукав себе по чолу. — Плюс те, що в них закладено.
— І ким же закладено?
— Соціумом. Вихованням. Мамою й татом. […]
amrok
цитаты Павлюк Казилися птахи. Пахло сонцем, весною і якимись дитячими спогадами. Він подумав, що понура мовчанка набурмосених хмар була б значно доречніша. Те, що сонце і далі світить, наче нічого не сталося, видавалося певним чином несправедливим… Дивно, що він узагалі здатен іти, бо коли доля завдає такий нищівний хук, ти нутром відчуваєш — це край. Вижити після такого неможливо, а головне — і не потрібно.
Чекаєш, поки рефері почне відлік, і на цифрі «десять» усім стражданням настане край. Але нічого не відбувається. І тоді ти здивовано розплющуєш очі й бачиш оцю чортову капанину й одурілих у передчутті весни птахів. І розумієш, що й далі стоїш на рингу, а твоя доля підбадьорює тебе: давай, мовляв, хлопче, підведи-но руки, ми тільки почали. А мав би померти… Якоюсь мірою ти цього навіть хочеш.
amrok
цитаты Павлюк А далі зяяло здоровецьке і непевне ніщо. Мабуть, пафосно можна було сказати «відкритий увесь світ», але насправді приблизно так само весь світ відкритий перед парашутистом, що стоїть на рампі: хоч як крути, а однак полетиш униз. І добре було б нічого собі не поламати.
amrok
цитаты Павлюк Він їхав не швидко і не повільно, і думав про те, що життя — це ринг. І рано чи пізно ти пропускаєш удар. Коли боксуєш проти Її Величності Долі, це неминуче, хай як віртуозно ти ухилявся… Так от, поки лишилися сили — мусиш битися далі. Іншої ради нема. Опустиш руки, — і Доля вмить увібгає в куток. А там просто заб’є на смерть… Отака немудряща філософія була в Андрюхи.
amrok
книги дневник Павлюк Новые ощущения от чтения книги — сюжет интересен, хочется поскорее узнать, что там будет дальше дальше, написано ведь живым языком… Ан нет, язык украинский, побыстрее с братским языком и с такой интересной книжкой не получается. Во-первых нельзя пролистать по диагонали, интересный сюжет, красивый литературный язык. Во-вторых язык — братский, но не родной, возникает ложное ощущение понимания, как вот знаете выражение, бывают такие слова — “ложные друзья переводчика”. Тако вот, в родственных родному языках их полно!
Поэтому читаю внимательно и со словарём.
Зато (!) чувствую, как нейроны скрипят и кровушка омывает мозги. Может это в этом смысл — встретить деменцию как можно позже?
amrok
цитати Павлюк Знову підійшла офіціантка, поставила перед Джохаром каву й присунула до мене жаданий кухоль. Джохар замовк, терпляче очікуючи, поки вона піде. Я скористався цією паузою, щоб негайно припасти до холодного напою. Якби я жив у які-небудь прадавні часи, то міг би подумати, що шлунок людини міститься в голові. Хай там як, а відчуття були саме такі: мозок, що до цього теліпався туди-сюди в розпеченій черепній коробці, нарешті знайшов спокій і плавно погойдувався в пиві. Бульки лоскотали його, і від цього ставало добре й спокійно…