• hmm Прочитавши tyzhden.ua , не можу з нею не погодитися. Основним завданням законопроекту про мовну політику є спроба повернути совєтські часи, де українська мова стає необов"язковою (АБО українська, АБО регіональна, з парою вийнятків), тобто, як і у СРСР русифіковані міста будуть знову форсувати документацію російською мовою для всьої області (навіть якшо область переважно україномовна, як це у південно-східній Україні), відповідно буде продовжено скорочення кількості українських шкіл у містах (як це було за Союзу і тепер у Білорусі (<20%)), шо згідно даних опитувань, значно знижує рівень знання української мови і її сприйняття. Законодавчі акти можна не публікувати українською мовою, замість неї можна використовувати виключно регіональну мову чи мову меншин, наприклад, російську чи угорську, це вже навіть не двомовність (обов"язково оригінал українською + для регіональної мови), а ОДНОМОВНІСТЬ, шоб не казав Колєсніченко. Регіноальна мова визначається на цілу область, тим самим україномовна область знову стає заручником імп^Wросійськомовної адміністрації, яка відповідно, клала великий х@й. Ніяк не вирішується проблема підтримки преси і ТБ для україномовного населення (якого за опитуваннями більше, ніж російськомовного), нам продовжують нав"язувати російськомовний продукт (не факт, шо з України) і більшість просто звикла до цього. Більше того, законопроект погіршує становище у цих галузях. Чого б не звільнити україномовний продукт від податків? Сьогодні російськомовні громадяни мають більше благ їх мовою, аніж україномовні і йде постійний наступ на них, проривом балансу буде саме цей закон, який поступово підведе нас до Білорусі. Двомовність, яку пропагандує ПР буде виглядати так:

    "Під гаслом двомовності нам пропонують таку модель: ви повинні знати російську мову, хочете знати українську — знайте, але ви повинні знати російську мову, розмовляти нею, а ми, якщо знаємо російську мову, більше нам нічого знати не треба" (священник Київського Патріархату)

    Двомовність аж ніяк не значить, шо Донецьк буде публікувати вивіски, закони, документацію обома мовами, а на питання українською будуть відповідати українською, все набагато простіше, україномовних пошлють нах@й (як це зробили власники-неукраїнці медіа), на своїй же землі (наприклад, у області). Викладене вище не означає, шо російськомовні громадяни є злом, серед російськомовних громадян є патріоти України, просто їх мовою спілкування є інша мова. Одною з небезпек двомовності може стати промивання народної думки, шо ми такі, а вони інші (треба пам"ятати, шо російська мова є принесеною сюди з Росії, мовою українських земель була українська (і про це знали ще у Рос. Імперії)), з гаслами досить кормити "Донбас/Україну/єтц", при чому "досить кормити" не є виключно українськими словами, вони лунають в багатьох країнах, наприклад у Росії (Аллах дав грошей, ага), Канаді, США, ЄС, та всюди лунают, де є людська заздрість чи ще щось. Серед регіоналів є прибічники федералізації України, тобто надання ще більшої самостійності регіонам (зробити парламенти і приймати свої закони), це як ніколи дозволить захопити і закріпити владу у певному регіоні на дуже тривалий строк з утворенням однопартійної влади-вертикалі-сім"ї-єтц, де все буде дуже щільно пов"язано, а верхушка буде бухать за одним столом (будьте певні). Наприклад, на Донбасі буде свій парламент: ПР зможе довго царювати на цих територіях і приймати закони, вигідні їхній провладній верхівці без огляду на населення, Київ, Європу чи Росію, робота з оффшорами буде значно полегшена (тут без сумнівів).

    На мою думку, прийняття закону в теперішньому вигляді є недоцільним: він утверджує в Україні інші мови, за рахунок витіснення української (шоб не казав Колєсніченко), через суперечність Конституції та іншим законам, через розмитість формулювань у законі (його важко трактувати однозначно у КЛЮЧОВИХ питаннях), він відновлює русифікацію і балканізацію держави, не вирішує питань з розвитку і підтримки національної мови тощо.

Replies (0)