← All posts tagged філоложество
Олександр Ірванець
Ой яка чудова наша спільна мова,
Бо ж у нас Донцов був, а у них – Донцова.
Левченко з Донецька, Фаріон зі Львова
Пнуться нам довести, що не та це мова.
Щось одне торочить, друге щось там мимрить,
Та Микола Янович їх усіх примирить.
Спільна мова наша наймиліша в світі,
Скоро всі ми нею будєм говоріті.
Будємо базаріть чьотка і нормальна,
Станєт она всюду сплошь рєгіанальна.
В цім вопросі спорить я не хочу, ні,
Братські мови наші ти візьми й сравні!
Братскіє народи не поссорить враґ –
В виділенім слові зміним «ні» на «так»!
ut.net.ua
Така мотивація часто звучить у "захисників російської мови" в Україні. За нею легко бачити рецидив ставлення до української мови лишень як до мови "для хатнього вжитку", а до українців — як до етнічної групи єдиного російського народу, які можуть співати своєю мовою пісень за чаркою, але на світ повинні дивитися лише "крізь російські окуляри".
Науковці добре знають: понад 98% науково-технічної інформації у світі сьогодні з'являється англійською мовою. Решта несповна 2% — це переважно китайські і японські тексти. На російську припадає менше 0,1%, і відтак вона об'єктивно ніяк не може вирішити питання доступу українців до світових наукових здобутків.
Більше того, авторитетні наукознавці (посилаюся на думку Владіміра Майєра, керівника офісу СNRS — Національного центру наукових досліджень Франції — у Москві) вважають: російськомовність є сьогодні одним з найповажніших гальм для розвитку науки на пострадянському просторі.
pravda.com.ua
Доктор Стріха про міти "русскоязичних"й "Закон про мови". Арґументовано і виважено.
Якийсь хитрюган переклав minority languages як "Мов національних меншин". Це дуже акуратна підміна понять, яка дозволяє виснувати: російську треба захищать.
Хартія, собствєнна вот
conventions.coe.int
, і допитливі поборники можуть там пошукать у дефініціях, під які пункти там підпадає російська.
А для тих, кому читать впадлу, скажу, що йдеться у ній про інше: про те, що у Львові треба захищати російську чи польську, а в Донецьку чи Луганську — українську. Ці мові там minority, цебто меншинні. Даруйте на занудстві, бо вже накипіло!
«Українські політики не співрозмірні з українськими письменниками. Для прикладу Микола Азаров самотужки створив діалект, — зазначив під час круглого столу Юрко Іздрик. — Поет має вплив на свою аудиторію, а поет який програмує свою аудиторію, уже не дуже й поет».
zaxid.net
Ну й Отар Довженко з "Телекритики" трохи назбирав перлів:
blogs.telekritika.ua
<... > это не жизнь, а медленное умирание от счастья, от бесцельного ненужного благоденствия. Эти люди пьют, едят, работают, даже любят друг друга, делают все это красиво, изящно, но, в сущности, они не живут. У них нет борьбы, этого непременного условия жизни, нет трагедии, углубляющей и осмысливающей жизнь". Лесина російська направду ліпша од мови тих Кримських лайдаків, що стоять за державний статус її в Україні.
telekritika.ua Блискучий текст Вадима Дивнича (якого досі, на свій сором, не знав) про ідійотизм лінґво-совків, український правопис, логіку мови й, направду, про багато важливих лінґвістичних речей. Читайте всі, кого турбує етер, евро, доляр і недобрі асоціяції, бо ви дістали своїм гидотним жлобським снобізмом і тупими смішками, чесно! Читайте й ви (якщо такі є тут), націоналісти, котрі не годні вмотивувати, чого це непогано було би до ладу вивчити неперекручену нормальну мову. Особенно это для русскоязычных украинцев написано. Там, если чё, важные фрагменты по-русски. Втім, мав задум і сам написати про це, але так точно не сформулював би й не зібрав усі проблеми до одного тексту, як то зробив Дивнич.
До речі, не дуже ждалеко від істини, насправді...
А хто не знає "тєрністий путь" цього персонажа, ось анекдот:
сидять у шлунку в Кучми Чорновіл, Ґонґадзе й Піховшек и з'ясовують, як туди втрапили.
"От я — каже Чорновіл, — критикував Кучму і його команду, висувався в президенти й мене Кучма з'їв!"
"А я — каже Ґонґадзе, — писав статті про коррупцію, критикував Кучму й мене теж він захавав!"
"А я — каже Піховшек, — сраку лизав Даниловичу, от і затягло!"
@bellatrix — подивись, які викопні рештки совка, перевернуті в націоналістів, населяють нашу країну. Ти їх ще зустрінеш у своєму ІЖ, та й не дохнутиме ще совок років з 25... Насладімся жє! P.S. я би й не згадав це, просто написано про важливе, про літературу. Якщо це долізе до влади й керуватиме нашою гуманітаркою, прийде нам урочиста дупця!.. banderivets.org.ua
Давно не читав такої гидоти (лінк у кінці). Оказиваіццо, шо в Україні теж є поцріоти на російський копил, що ганять усе ліберальне. Нюхом, падли, відчувають, що лібералізм — то їхня смерть. Примітно, що Іванишин, автор лайномета, цитує, м'яко кажучи, консерватора І. Ільїна й ставить на одну дошку до того філософа Ліну Костенко. Головно, лінк для Новояз не упрочивает деспотизм, новояз и есть цель деспотизма. Ведь "в
начале было Слово". Не слова для человека, а человек для Слова.
Соответственно, расчеловечивание ставит своей целью лишить человека
слова и тем самым превратить его в вещь. Новояз потрошит слова и
превращает их в звукосочетания, чучела слов.
Вот почему бессмысленно просить деспота: "Я согласен жить плохо,
только не говорите, что это плохо — хорошо". Лучше, мол, горькая
правда, чем сладкий обман! "Скажите мне, что у нас медицина платная,
не надо врать, что она бесплатная, и тогда я успокоюсь!" Деспотизм,
скорее, вполне искренен в своих речах о том, что "всё для блага
человека". Деспот хочет, чтобы подданные жили лучше. Только в "лучше"
входит искоренение слов. Ложь — не временная мера, а цель. Деспотизм
любит не молчание, а именно новояз, как некоторые сознательно
предпочитают механического соловья — живому.
Деспот скорее согласится на материальное равенство, чем на правду.
Лукавство, двойной стандарт — это кровоток насилия. Он этим дышет и от
этого получает удовольствие. Кстати, этим грешат и подданные — не
случайно, потому что деспотизм не случаен никогда. И просить "Не
лукавьте!" слишком часто лукавство, бегство от правда. Так был и
остаётся неправдой жанр "писем в Кремль". О чём бы ни писать в Кремль,
всё будет ложью по определению, всё будет подпитывать деспотизм — ведь
пишут именно ему, его просят не лгать и не убивать. Если тирана просят
"не лги", то признают, что можно быть тираном — и не лгать. А это
ложь.
krotov.info
Кріль той найбільш любив слово "листок", але щойно він те слово шматував на частини, то починав боятись того, що вийшло: ЛИС міг його схавать, а ТОК (струм) вдарити. І він не хотів, аби його улюблене слово розпадалося. Чогось це мене зворушило, бо в дитинстві так само боявся деяких слів, а деякі любив. Щось із тим кролем рідне одразу відчув...
Тепер мені цікаво, як творити нові слова. Що додати до звичайних, обтріпаних слів, як їх оздобити, аби мова стала ліпшою й зручнішою. Штука ця, цебто мова, надто гармонійна, аби поводитись із нею неакуратно.Якщо шматувати бездумно слова, вони можуть, як ті зуби дракона, вирости мечами й гидотними бур'янами. Якщо ж народити вдале слово, воно вигодує твою думку й вона стане свіжішою, легше запам'ятається іншим.
Моє улюблене слово в українській — дівчина.