to post messages and comments.

Вставляем это в гуглпереводчик и переводим на украинский
"этот обаятельный, волшебный, очаровательный, прелестный, чародейный, пленительный, обворожительный, восхитительный, чудесный, дивный, чудный, превосходны, замечательный украинский язык "

Не помню, кто именно из командования ЧФ, сказал во всеуслышание в 1991г, что если вести вахтенный журнал на мове, то такой корабль непременно потонет. Был скандал, вскорости адмирал лишился должности.

Однако время показало правоту этих слов. И в отношении сухопутной техники тоже.

«В один из выходных дней в конце работы я поняла, что почти не говорила по-польски», — смеется Магдалена Соловей из отдела кухни в «Икее». Она является ценным сотрудником, так как свободно владеет русским языком, выучив его в период 9-месячного проживания на Украине..." inoforum.ru
Ну правильно. 20 лет мовыфикации на Украине ни к чему не привели.

Вчив з малим вірш в школу, Олександра Олеся. Там таке місце смішне є:
Не пущу, і не проси!
І цяцьками можна гратись:
Порубаєте ліси —
Ніде буде і сховатись.

Напроти мене файна дівчина Соломія навчає свою майбутню колегу нюансам роботи. І от що я маю вам сказати, громадяни: як то не дивно, технічна українська жива, розвивається і звучить пречудово. На фразі про "витягування інсталяційного пакету додатку з сервера" я вкотре кінчив і закурив.

Принципиально пишу этот пост в своем украиноязычном бложике на русском языке, из чувства солидарности с русскоязычным населением Украины, права которого в очередной раз грубо притеснили.
youtube.com

крим. бабушка. язик. аптєка
тут всьо нє то і всьо нє так
тут мовой губят чєловєка
і льют на рани аміак!!!

о пєрєкісі водорода
ізвєсно всєм із школьних лєт
а тут же "пэрэкыс" и "водэнь"
такіх і слов на свєтє нєт

довьол практічєскі до гроба
старушку фармацевт-упирь
из рук такого русофоба
смєртєлєн даже нашатирь!!!

*

за стіки літ вже б вивчив мову
тунгус чи друг стєпєй калмик
но крим нє подчініцца львову
аптєка. бабушка. язик.

Вибачте, якщо моя думка не збігається із вашою.
Я до того законопроекту, якій викликав настільки голосни народни хвилювання.
Мені, як повністю російськомовному громадянину Україну, якій мешкає у російськомовному регіоні, не зовсім зрозуміло, чому всі так незадоволені.
Чому в України не може бути двох державних мов? Якщо по волі випадка (або як цей фразеологізм виглядає українською?) у составі країни є російськомовни регіони (які, до речі, ніколи не були Україною у сучасному розумінні), чому б не дати їм можливість спілкуватися та оформляти документи їх рідною мовою?

Почему, например, моя мама, никогда не изучавшая украинский и не использовавшая его для общения или заполнения каких-то документов, теперь должна его учить? Или бабушка чья-то?
Почему не сделать, как в России, где у регионов, имеющих свой родной язык, будь он башкирский, татарский или ёще какой, есть возможность учиться на своём родном языке, изучая параллельно и основной государственный, заполнять документы на родном языке, смотреть телевидение или слушать радио на родном языке? Если вы, дорогие украинские националисты или кто вы там, я не шарю, так радеете за чистоту языка иль чего ещё другого, почему бы вам не дать возможность русскому человеку (не путать с россиянином) говорить на русском языке (не российском, эй, русском! разницу вы видите, нет?), а не ломать язык (простите за тавтологию) о чужую мову, не коверкать слова?

У меня пока всё.

Чо-о-о-орт! Я здається закохався. Тьфу дурня, якась... Тепер я буду плакати в подушку по вечорах, дивитись, як вона розмовляє з іншими, співати серенади за вікном, купувати квіти, класти букети квітів на поріг, писати листи з зізнаннями у коханні, писати на асфальті крейдою — я тебе люблю, дарувати плюшевих ведмедиків, проводжати додому, купувати духи з ароматами весни, знайомитись з її батьками, менше пити пиво з друзями, ходити та слухати, ходити з нею по магазинам, влаштовуватись на більш вискооплачувану роботу, щоб возити її по різним крутим місцям, чекати годинами, прибирати в квартирі до її приходу, дивитись на неї зранку після макіяжу, ходити на слюняві жіночі романтичні комедії в кінотеатр, пам'ятати про її та її хомяка день народження. Все бля! Розлюбив нахуй...

Інтер в своєму репертуарі. Ні, я нічого не маю проти коментарів російською мовою і з розумінням ставлюся до того, що на Інтері саме так найчастіше і буває, але хто це був? Слово, екання, ще слово, забуваєш з чого речення почалось. А головне, коли потрібна інформація — інформації немає. Не вийшов Хей, чому? дядька німецькою щось шпрехає, але наш коментатор, звичайно, може лише говорити про те, що бачить, що ми і самі бачимо. Але, о диво, після бою з’являється людина, яка спокійно перекладає те, що говорять і англійською, і німецькою, і робить це швидко і невимушено, але... українською мовою. Чого було не дати йому коментувати бій, як це завжди було раніше? Риторичне питання.