Маю на роботі можливість працювати з дому. От останній тиждень в мене дім в Одесі.
Засинати під шум хвиль, купатись у морі перед робочим днем – безцінно. Продуктивність росте, всі задоволені, нажаль у п'ятницю вже їхати до Києва.
Куди б ще так завіятись без відпустки?

Ненавиджу Хару Такахасі. Більшість людей любить за його внесок в технології, а я ненавиджу.

Зробив він дійсно нечуване. Сидів там з командою ночами, формули рахував, експерименти проводив. Краще б по барам ходив. Ви скажете — ну як же так, це ж просто як Санта що приніс подарунок — людство мріяло про це вже стільки столітть!

А я скажу — більшість мрій краще б і не здійснювались. Стережись своїх бажань, чи як там кажуть. Не так сталося як гадалося і таке інше.

Бо мрія то мрія, а в реальності один клопіт і маємо. Століттями мріяло людство — а тепер все, нема ніяких столітть. Піди поясни сучасній дитині, чому столітня мрія така важлива. Як схочеш — от у тебе 25-те сторіччя, а завтра прокинувся і полетів у 30-те. Тут у тебе це мрія на сто років, а купи квиток на літак, з’їж біснес-ланч на борту, дочекайся багажу і от твоя мрія це вже історія з 400-літнім запашком. Кому ми цим забов’язані? Правильно — Такахасі.

Людству подорожі у часі, дітям знецінення мрій, а нам клопіт.

Який клопіт? О-о-ох, одразу видно що від інформаційних технологій ви людина далека. Поясню. З часовими поясами і раніше голову зламати можна було, а тоді вони по годині тільки відрізнялись. Тепер же по тисячі років може бути різниця. По дві, по десять тисяч!

Як зберігати інформацію про дати тепер? Який формат ліпший? Що робити, коли поняття “хронологічний порядок” ніхто не може пояснити? У кожного бізнесмена своє уявлення про це, але ж хіба кожен розуміє всі проблеми які мають вирішуватись при цьому? Хто всі старі програми перепише, хто всі залежності оновить? Та-а-а, якщо почати описувати весь клопіт який ми тепер маємо, ми тут на рік застрягнемо.

Так-так, а що як гайнути у 35-те, де це все вже вирішено і в них рішення скопіювати? Але ж користі нам від їхньго рішення дзуськи — воно ж на наших квантових допотопниках не запуститься навіть. Тут і мріяти нема чого. Забудьте. Та це ж і не всі проблеми цієї ідеї.

Найголовнішу забули. Про закон запобігання парадоксам ви в курсі, але ж мабуть як і всі прихильники теорій змови думаєте що це ж трикляті уряди нам забороняють щоб ми тут дурня не наваляли, та й взагалі це ж бо яка влада — самі мабуть по сто разів на день той закон порушують. Але ж ні, хоч кожен уряд і понаписував прірви законів щоб часовий туризм регулювати — то все до лампочки. Бо справжній закон запобігання парадоксам — він від дідуся Хару нам дістався. Створив він свої портали між часовими поясами, і одразу з тим законом. Хоч ти гопки скачи — а нічого такого ти через них не пронесеш.

Та я собі думаю що і не можна було інакше створити, така природа часу. Треба б ото взяти та вивчити працю Такахасі як слід, але ж хіба знайдеш коли? По п’ятсот разів все поперероблюєш, помилки всі полагодиш, код вичистиш — а от і п’ятсот перший раз переробити треба… Нема коли науку вивчати. Тому я і не знаю точно чи таки інакше не можна було, чи це Хару так розсудив, щоб все безпечно було.

Та знаю одне — ніякого зиску нам від порталів з таким обмеженням нема. А якщо зиску нема, то і клопоту нічого було створювати. Пихатим довбнем був цей ваш Хару Такахасі — от що я вам скажу.

От до чого мене життя не готувало, так це до того що копіювальна втулка на бошевському фрезері буде зміщена майже на міліметр від центру. Чи це я щось недоналаштував?

Поки робив велику інтеграційну фічу, розібрався з одним спільним сервісом. Дзвонить мені індус, каже буду робити дещо пов'язане — допомагай.
Через акцент спілкуватись складно, всі процеси треба вести крок за кроком, тому допомагати набридло через перші пів години.

Але я не здався, витратив час, а в кінці він каже "ну що, давай перевіримо в касандрі що все ок". "Воу-воу-воу," — кажу я — "а що, у нас є доступ?"
І він навчив мене як затунелитись і підконектитись на cqlsh.

Відчуття виконаного квесту як у старі добрі часи WoW. І винагорода за квест моя улюблена — "прокачати скіл". Тільки тепер IRL.

Ніяк не можу перестати лякати скандинавів рукостисканнями. Для них ідеальний сценарій: познайомились — потисли руки — більше не доторкались один до одного ніколи в житті. Цей переляканий погляд коли протягуєш руку на прощання важко зрозуміти і ще важче знайти правильну реакцію.

Так і не зміг переконати феменісток в тому, що гендерна нерівність не зумовлена фізіологічно.
З їх слів виходить що жінки неповноцінні від природи, а я думав це якраз той міф проти якого феміністки виступають.

Раніше тільки собака влаштовувала істерики під дверима коли я йшов на роботу. Тепер цьому навчився і син. Якби ви знали як мені самому хочеться лишитись з вами...

На день народження попросив собі ручний фрезер, сьогодні замовив електрорубанок. Тепер лишилось знайти кому продати душу, щоб було 2-3 вільні години в день цим всим гратись.

Найстрашніші сварки з дружиною відбуваються коли я намагаюсь тримати себе в руках, лишатись спокійним і розважливим.
Вона сприймає це як якусь особисту образу і заводиться як ніколи.

Можливо це тому що всі інші суперечки закінчуються коли я виходжу з себе і кажу щось чого не варто було казати. Тоді йдуть образи, а потім я вибачаюсь. А тут вона не може виграти за звичним сценарієм і біситься.

Років 10 тому відпочивав в Затоці і закінчились у мене футболки чисті. Пішов я на базарчик і там на розкладці поміж футболочок типу намальованих цицьок, написів "брюнеткі правят міром" і такої іншої фігні була футболка з гербом СРСР. І настільки це видалось мені гармонійним жартом (ну яка людина у 2009 буде топити щось за "пролетарії всіх країн", дідуся Лєніна і батька всіх народів Сталіна), що я взяв і купив ту футболку. Носив її досить довго. А потім виявилось що таких людей мільйони і вони навіть не по психлікарнях сидять. Просто ходять серед нас і ностальгують по репресіях, залізних завісах, щоденному промиванню мізків про перевиконані п'ятирічні плани і всій тій тупій і стрьомній фігні, що тримала цю недоімперію разом.

Найкрутіше відкриття цього року: медичний клей БФ-6. Чому я не знав про нього раніше? Всі ці пластирі які складно приліпити і ще складніше не відірвати – у минулому.
Він як нова шкіра, а під ним ще й загоюється все швидко.

Почав грати в шахи і попутно вирішив подивитись етимологію назв. Виходить що всілякі там "chess" і "шахи" походить від персидського слова "король", тобто "гра в королів". А "шахмати" від фрази "король мертвий", тобто "гра в мертвих королів".
Такі справи.

От у дружини повна тумбочка кремів всяких. І вони там плодяться з невідомою швидкістю. Мабуть всі їй потрібні.
Але син взяв дві рандомні банки звідти і грається з ними – вони валяються по його кімнаті. Дружина і не думає їх шукати.
Мабуть таки не всі потрібні.

Яка взагалі ідея з кремами цими, чому їх у кожної жінки мільйон штук має бути? В чому різниця крему для рук і для ніг, наприклад?